Скловолоконний штифт потрібен, коли зуб сильно зруйнований і після лікування каналів потрібна внутрішня опора: він зміцнює корінь і допомагає надійно відновити коронкову частину, залишаючися непомітним під реставрацією. Композит — це пломбувальний матеріал, який «будує» форму зуба і підбирається за кольором під емаль, але сам по собі не замінює армування при великих втрат напівтвердих тканин. На практиці це часто не вибір «або-або»: штифт надає міцність, а композит завершить відновлення форми та естетики. Отже, Скловолоконний штифт і композит: як обрати спосіб відновлення зуба - далі у нашій статті
У сучасній стоматології під час відновлення сильно зруйнованих зубів часто використовують різні способи зміцнення та реставрації. Два поширені варіанти — скловолоконні штифти https://newdental.in.ua/ru/endodontija/shtifti-1/steklovolokonnye-shtifty-ru/ і композитні пломбувальні матеріали. Обидва допомагають відновити функцію та естетику зуба, проте мають різні особливості, показання й обмеження. Розглянемо ключові характеристики кожного варіанта, їхні плюси й мінуси, а також допоможемо зрозуміти, який вибір може бути оптимальним у різних клінічних ситуаціях.

Що таке скловолоконні штифти
Скловолоконні штифти — це армовані стрижні, виготовлені з тонких скляних волокон, об’єднаних у міцну структуру за допомогою полімерного зв’язувального. Їх вводять у кореневий канал зуба після лікування каналів і використовують як внутрішню опору для подальшого відновлення коронкової частини.
Основні переваги скловолоконних штифтів такі:
- хороша механічна сумісність із дентином — їхня гнучкість наближена до природної твердої тканини зуба;
- висока естетика — штифти майже прозорі й не просвічуються крізь реставрації;
- біосумісність і відсутність корозії;
- стійкість до навантажень за умови правильної фіксації.
Скловолоконні штифти забезпечують міцну опору та служать багато років за належного догляду.
Що таке композитні матеріали
Композитні матеріали — це пломбувальні склади, що складаються з полімерної матриці та наповнювачів на основі кераміки або скла. Їх застосовують для прямої реставрації зубів і можуть використовувати як самостійний матеріал для пломбування, а також у складі систем зі штифтами.
Композити мають такі властивості:
- можливість точного підбору кольору під природну емаль;
- хороша адгезія до тканин зуба після кислотного травлення;
- універсальність застосування — підходять для більшості зубів;
- відносно проста техніка препарування та відновлення.
Це робить їх затребуваними для широкого кола клінічних завдань.

Ключові відмінності між штифтами та композитами
Хоча терміни «штифт» і «компонент» стосуються матеріалів, вони виконують різні функції. Основні відмінності — це:
- Призначення: штифт використовують для армування та зміцнення каналу, тоді як композит слугує для заповнення каріозної порожнини й відновлення контурів зуба.
- Механічні властивості: штифти міцніші за композити та стійкіші до напрямків навантажень, але самі по собі не заповнюють дефект.
- Естетика: композити можуть імітувати структуру емалі з високою точністю, а штифти залишаються прихованими під реставрацією.
- Техніка застосування: штифти потребують попередньої підготовки кореневого каналу після ендодонтичного лікування, а композити наносять безпосередньо в порожнину зуба.
Хоча ці матеріали використовують разом, їхні функції суттєво відрізняються та доповнюють одна одну.
Висновок
Скловолоконні штифти та композитні матеріали виконують різні, але взаємодоповнювальні функції в стоматології. Штифти підсилюють структуру кореня й слугують опорою, а композити відновлюють форму та естетику зуба. Вибір між ними не завжди є альтернативою: у низці випадків оптимальним рішенням стає їх спільне застосування. Остаточне рішення має ухвалювати стоматолог на підставі діагностики, стану зуба та функціональних вимог пацієнта, щоб забезпечити довговічний і естетично якісний результат.