Бенгальські вогні отримали назву від регіону Бенгалія (Стародавня Індія), де їх почали використовувати ще в V-VI століттях: спочатку в обрядах і як сигнальний вогонь, а пізніше вони стали святковою піротехнікою по всьому світу. Сучасні вогні роблять із піротехнічної суміші (пальне + окислювач + сполучна), а колір іскрам дають спеціальні добавки. При покупці вибирайте короткі палички до 25 см, перевіряйте цілісність шару, сухе пакування, термін придатності та позначку ГОСТ Р 51270-99. Запалюйте їх лише на вулиці, тримайте за металеву частину під кутом і на витягнутій руці, не підносьте до обличчя і обов'язково дайте повністю охолонути перед утилізацією.
Отже, Історія, склад та безпечне використання бенгальських вогнів - далі у нашій статті
Свято — святом, але про пожежну безпеку краще не забувати.
Яка історія бенгальських вогнів
Прийнято вважати, що бенгальські вогні з’явилися ще у V–VI століттях. Назву вони отримали за місцем походження — регіоном Бенгалія (Давня Індія). Спочатку їх застосовували в релігійних церемоніях і обрядах, а також використовували як сигнальний вогонь. Тоді це були бамбукові трубочки, всередині яких підпалювали суміш селітри, сірки та сірчистої сурми.
Окрім іскор, такі палички давали ще й запах — причому аромат підбирали під конкретну церемонію. Потрібний «відтінок» додавали, змінюючи склад суміші: наприклад, могли домішати каніфоль.
З часом навчилися керувати не лише ароматом, а й кольором (жовтим, зеленим, блакитним), а також подовжили час горіння. Як стрижень нерідко брали сухі стебла з порожниною всередині: саме палаючі рослини давали той самий характерний тріск.
За деякими відомостями, до Європи бенгальські вогні потрапили приблизно у XVI столітті — коли морська торгівля з Індією стала активнішою. Там «новинку» швидко підхопили для свят і розваг, а ще намагалися використовувати як незвичні джерела світла. Саме в Європі технологію доопрацювали: до складу почали додавати залізну окалину, подрібнений чавун і порошок магнію — через це вогонь став помітно сильніше іскритися.
Вважається, що до Японії піротехніка дійшла вже у XVII столітті, хоча традицію щорічних феєрверків зазвичай відлічують від 1733 року. Салют і бенгальські вогні закріпилися в японській культурі як символ швидкоплинної краси, надії та стрімкої плинності життя. Для таких вогнів у Японії використовували рисовий папір, у який загортали тонкий шар пороху, але сьогодні подібні вироби трапляються рідко.
У Росії бенгальські вогні з’явилися за Петра I. У грудні 1699 року він підписав указ «Про святкування Нового року», де закріпив обов’язкове використання феєрверків і бенгальських вогнів у святкові дні.
Як роблять бенгальські вогні
Єдиного ГОСТа на склад бенгальських вогнів немає: кожен виробник розробляє виріб за власним технічним завданням. Водночас вимоги безпеки мають відповідати ГОСТу Р 51270–99, де прописані норми для піротехнічної продукції.
Основа бенгальського вогню — піротехнічна суміш. Найчастіше до неї входять горюче (порошок алюмінію або магнію), окисник (нітрат барію) та зв’язувальна речовина (декстрин або крохмаль).
Щоб отримати кольорові іскри, до складу додають спеціальні компоненти: борну кислоту для зеленого відтінку, нітрат стронцію для червоного або оксалат натрію для жовтого. Потім у суміш занурюють основу — металевий дріт — і залишають сушитися приблизно на 12 годин за температури близько 100 °C.
Як вибрати якісні бенгальські вогні
Щоб покупка не підвела і, тим паче, щоб свято не закінчилося травмами, дотримуйтеся таких кроків.
- Беріть невеликі бенгальські вогні (до 25 см). Зазвичай вони горять близько 40 секунд і, як правило, безпечніші за довгі варіанти.
- Перед покупкою відкрийте упаковку та огляньте піротехнічний шар: він має лежати рівно, без тріщин і сколів. Якщо суміш пошкоджена, під час горіння вона може обсипатися, потрапити на шкіру, одяг або навколишні речі.
- Подивіться на колір піротехнічної частини: нормальні сріблястий, сірий або чорний відтінки. Будь-які дивні напилення та сліди іржі — тривожний знак: вогні могли зберігатися у вологості й банально не запалитися.
- Перевірте упаковку: вона має бути цілою і сухою, без ознак сирості, з інструкцією російською мовою. На ній обов’язково мають бути склад, виробник, дата випуску, строк зберігання, правила використання та заходи безпеки. Знайдіть позначку ГОСТа Р 51270–99 — якщо її немає, краще не ризикувати й обрати інший варіант.
- Уточніть строк придатності: найчастіше він не перевищує двох років.
Як безпечно запалювати й тримати бенгальські вогні
З 1 березня 2023 року будь-які піротехнічні вироби дозволено запалювати лише на вулиці (балкон до цього не належить). Якщо раніше хлопавки та бенгальські вогні могли використовуватися в приміщенні, то тепер і вони підпадають під заборону.
Якщо порушити правило, можна отримати штраф за недотримання вимог пожежної безпеки: для громадян — 5–15 тисяч рублів, для посадових осіб — 20–30 тисяч, для організацій — 300–400 тисяч рублів.
Тож розумніше просто вийти на вулицю. Підпалюйте лише самий край піротехнічного шару. Тримайте палаючий вогонь за металеву частину, злегка нахиливши вниз, на відстані витягнутої руки — так менше шансів, що іскри потраплять на шкіру та спричинять опік.

І не забувайте про додаткові заходи безпеки:
- Не підносіть бенгальські вогні близько до обличчя та очей.
- Не розмахуйте палаючою «свічкою» поруч із людьми або тваринами.
- Не давайте вогні дітям.
- Не розбирайте піротехніку й не намагайтеся спалити її у вогнищі.
- Не запалюйте бенгальські свічки біля легкозаймистих речей.
- Дочекайтеся повного охолодження після горіння. Потім покладіть паличку в негорючу ємність або опустіть у воду. Вимочений вогонь утилізують разом зі змішаними відходами.