Однією з ключових особливостей віскі є його витримка в дерев'яних діжках, найчастіше з обпаленого білого дуба. Цей етап не лише надає напою унікального смаку та аромату, але й дозволяє йому розвивати складні ноти, які стають помітними лише після декількох років зберігання. Віскі, як правило, має вищу міцність, що робить його особливим серед інших алкогольних напоїв.Отже, Віскі: основні типи та відмінність - далі у нашій статті
Віскі — це тип дистильованого алкогольного напою, що виготовляється з ферментованого зернового сусла. Для різних сортів використовуються різні види зерна (які можуть бути солодовими), зокрема ячмінь, кукурудза, жито та пшениця. Віскі зазвичай витримується в дерев’яних бочках, переважно з обвугленого білого дуба. Простіше кажучи, це міцніший напій, який переганяється із зерна і витримується в дубових діжках упродовж кількох років перед розливом у пляшки. Основні інгредієнти — зерно, вода й дріжджі, але це лише частина картини. Також важливо враховувати країну походження та тип віскі.
Види віскі
Whisky або whiskey — наявність або відсутність літери «e» у написанні — лише орфографічна різниця. Різні країни мають свої вподобання: наприклад, Шотландія та Канада завжди пишуть «whisky», а Ірландія та США — «whiskey».
Бурбон
Бурбон — це тип американського віскі, дистильований спирт, витриманий у бочках і виготовлений переважно з кукурудзи. Назва походить від французької династії Бурбонів, хоча точне джерело назви віскі не встановлено; можливими варіантами є округ Бурбон у Кентуккі та вулиця Бурбон у Новому Орлеані — обидва названі на честь династії. Бурбон переганяється з XVIII століття. Термін «бурбон» почали використовувати для віскі в 1820-х роках, а постійне застосування закріпилось у Кентуккі в 1870-х. Хоча бурбон можна виробляти будь-де в США, він міцно асоціюється з американським Півднем, особливо з Кентуккі. Станом на 2014 рік виторг виробників бурбону на оптовому ринку США становив близько 2,7 мільярда доларів, а сам бурбон складав приблизно дві третини з 1,6 мільярда доларів експорту США у вигляді дистильованих спиртів.
Скотч
Scotch — солодовий або зерновий віскі, вироблений у Шотландії. Шотландський віскі повинен виготовлятися відповідно до вимог закону. Спочатку усі шотландські віскі виготовлялися з солодженого ячменю. Наприкінці XVIII століття комерційні винокурні почали виробляти віскі з пшениці та жита. Шотландський віскі поділяється на п’ять категорій: односолодовий шотландський віскі, однозерновий шотландський віскі, купажований солодовий (раніше відомий як «vatted malt» або «pure malt»), купажований зерновий і змішаний шотландський віскі. Усі шотландські віскі повинні витримуватися в дубових бочках не менше трьох років. Будь-яке вказання віку на етикетці має відповідати наймолодшому віскі в купажі. Такі віскі називають «з гарантованим віком». Якщо вік не зазначений — це віскі без вказаного віку (NAS), але при цьому весь напій у пляшці має бути витриманий не менше трьох років. Перша письмова згадка про шотландський віскі міститься в податкових записах Шотландії 1495 року. Монах на ім’я Джон Кор переганяв спирт у абатстві Ліндорес у Ньюбурзі, Файф, де в жовтні 2017 року виробництво солодового віскі відновили вперше за 522 роки.
Ірландський віскі
Ірландський віскі повинен бути виготовлений на острові Ірландія, щоб мати право називатися ірландським. Він дистилюється із зерна, зброджується дріжджами, витримується щонайменше 3 роки в бочці об’ємом не більше 185 галонів. Дозволено додавати карамельний барвник і воду. Розливається у пляшки з міцністю не менше 80 proof.
Що робить його цікавим — це припущення, що саме Ірландія є батьківщиною віскі. Вважається, що ірландські монахи привезли техніку дистиляції з Південної Європи та адаптували її для виробництва алкогольного напою. Тоді його не витримували, а ароматизували травами — м’ятою, чебрецем або анісом. Найдавніший документ з згадкою про віскі знайдено в Анналах Клонмакнойсу, де йдеться, що глава клану помер після того, як «випив забагато aqua vitae» («надміру» і «вода життя» відповідно). Схоже, він буквально спився.
У 1608 році король Яків I видав ліцензію серу Томасу Філліпсу з графства Антрім. Це була перша офіційна ліцензія на перегонку. Винокурня Bushmills претендує на цю ліцензію, щоб називатися найстарішою ліцензованою винокурнею у світі, однак… сама Bushmills була зареєстрована лише в 1784 році, тож… чи дійсно це так? У 1800-х роках ірландський віскі був найпопулярнішим спиртним у світі — вироблялося понад 10 мільйонів галонів на рік! Але на початку XX століття Ірландія пережила війну за незалежність, торговельну війну з Британією і сухий закон у США, що майже знищили галузь. На піку в Ірландії працювало 28 винокурень, а до 1960-х років залишилось лише 3. Відродження почалося в 1980-х, і сьогодні в Ірландії вже 25 винокурень!
Традиційно в Ірландії використовували перегінні куби, поки не з’явився і не був запатентований кавовий дистилятор, що дозволяв проводити безперервну перегонку — швидше і в більших обсягах. Перегінні куби майже зникли, залишилися лише Redbreast і Greenspot. З відродженням ремісничого виробництва віскі знову з’явилась потреба повернутися до традицій і використовувати кубову перегонку для глибшого смаку.
Канадський віскі
Канадський віскі, звісно, виробляється в Канаді, але що саме робить його канадським? У XVIII–XIX століттях млини переганяли надлишки зерна, щоб воно не псувалося. Напої виходили грубими й невитриманими. Пізніше почали додавати американську кукурудзу, бо вона була доступна, а потім — трохи жита, зазвичай близько 10%. Любителі віскі знають, що жито має характерний смак, і незабаром люди стали просити саме «той» віскі з присмаком жита. Зараз терміни «ржаний віскі» і «канадський віскі» фактично є синонімами. Це навіть закріплено в канадському законодавстві!
Японський віскі
Не дивно, що японський віскі схожий на скотч. Японці уважно вивчили процес виробництва шотландського віскі й намагалися відтворити його у себе. Першими західними людьми, які скуштували японський віскі, були американські солдати в Сербії, що висадилися на берег у 1918 році. Напій мав назву Queen George. Японський віскі здобув міжнародне визнання, перемігши у кількох сліпих дегустаціях навіть шотландські бренди. У 2024 році будуть запроваджені офіційні вимоги до маркування «японського віскі»: він має бути зброджений, перегнаний і розлитий саме в Японії, містити частку соложеного зерна в суслі й використовувати японську воду.
