спектакль Поцілуй мене, Мерилін Одеса 2025-06-01 19:00 Театр Перуцкого
«Поцілуй мене, Мерилін» у Театрі Перуцького: вистава-погляд в останній день легенди
Саме 1 червня, у день народження Мерилін Монро, на сцені Театру Перуцького відбудеться особлива вистава — «Поцілуй мене, Мерилін», присвячена останньому дню життя акторки, яка стала символом епохи й назавжди залишилася іконою краси, жіночності та внутрішньої самотності.
Це не просто сценічна біографія. Це емоційна спроба відчути, що переживала Мерилін у свої останні години, в той день, коли світ, можливо, не здогадувався, наскільки близьким є її кінець. Ми показуємо не лише саму Монро, а й тих, хто її оточував — відомих і менш знаних людей, що вплинули на її долю. Кожен персонаж на сцені — не вигадка, а частина реального, складного й суперечливого світу, в якому жила акторка.
Акторський склад підійшов до підготовки з особливою відповідальністю. Усі учасники команди — без винятку — занурилися у біографічні тексти, документальні фільми, спогади та інтерв’ю, аби якнайточніше передати образи, емоційні стани, настрій і психологічну напругу того фатального дня. Адже мета цієї вистави — не лише розказати про зірку, а доторкнутись до її вразливості, глибини й самотності, прихованої за посмішкою найвідомішої жінки Голлівуду.
Мерилін Монро давно перестала бути просто кінозіркою. Вона — явище. Символ краси, яка одночасно була її даром і тягарем. Її життєвий шлях і трагічна смерть досі викликають палкі суперечки, дослідження, міфи. І кожна нова спроба її осмислення — це ще один штрих до портрету жінки, яка так і не знайшла спокою ні за життя, ні після смерті.
Наш театр не залишився осторонь цього феномену. Ми не лише показуємо Мерилін — ми ставимо питання: що криється за блиском слави, що відчуває жінка, яка здається всім ідеальною, але щодня веде невидиму боротьбу? І хто винен у тому, що ця боротьба врешті забрала її назавжди?
«Поцілуй мене, Мерилін» — це не просто вистава-спогад. Це спроба сказати щось важливе про втрати, про людську вразливість, про те, як ми бачимо й судимо інших, не помічаючи їхньої внутрішньої тиші. Ми віримо, що в цій постановці глядач відчує не лише атмосферу 60-х, а й ту позачасову самотність, яка так часто ховається за яскравими вогнями сцени й камер.
Ми запрошуємо вас стати свідками того, як оживає не міф, а жива людина. І, можливо, саме у цьому — найважливіше мистецтво театру.
