спектакль Чорний квадрат «Інтим не пропонувати» Одеса 2025-05-23 18:00 Український драматичний театр
Коли любов — це не про романтику, а про виживання на полі бою під назвою “стосунки”
Що буде, коли звести в одному просторі двох людей, які абсолютно не підходять одне одному? Вона — витончена, з манерами, із багажем правильних рішень і розчарувань. Він — грубуватий, але щирий, прямолінійний, без фільтрів і зайвих сентиментів. А тепер уявіть, що між ними з’являється третій гравець — алкоголь. І ось перед нами типовий, але зовсім не нудний любовний трикутник.
«Інтим не пропонувати» — це вистава від театру Чорний квадрат, що поєднує у собі стільки жанрів, скільки емоцій у людських стосунках: це і комедія, і драма, і мелодрама, і навіть трохи трилер. Тут є секс і мораль, романтика і цинізм, ніжність і відчай — усе, як у житті, тільки чесніше.
Сюжет закручується навколо двох дуже різних людей. Історія стосунків, яка могла б бути шаблонною, набуває глибини, коли герої стикаються не лише одне з одним, а й з власними болями, страхами, минулим, яке вони так ретельно намагалися забути.
- Чи справді вихованість — це перевага, коли серце рветься з грудей?
- Чи може нахабність бути проявом сили, а не тупості?
- Чи варто йти шляхом розрахунку, якщо всередині тебе вирує любов, хоч і неідеальна?
- І, зрештою, чи варто відштовхувати те, що лякає, замість того, щоб дати йому шанс?
Автори не намагаються нав’язати відповідь. Вони просто дозволяють нам спостерігати, слухати, сміятися, впізнавати себе або друзів у репліках героїв. Вистава не боїться бути провокаційною, гострою, навіть трохи незручною — саме в цьому її сила.
В головних ролях — неймовірні:
- Ірина Гатун у ролі Єви Григоріївни — жінки з історією, з глибиною, яка за фасадом строгості приховує велику потребу бути просто коханою.
- Олександр Розвяков — у подвійному образі Валери/Володі — чоловіка, якого не зламало життя, але який сам себе не може знайти.
«Інтим не пропонувати» — це не лише про стосунки між чоловіком і жінкою. Це про кожного з нас. Про наші вибори, наші невдачі, наші спроби бути щасливими попри все.
Це смішно. Це боляче. Це життєво.
А головне — це театр, після якого хочеться говорити. І, можливо, переглянути дещо у своєму власному сценарії.
