спектакль Схоже на щастя Одеса 2026-02-03 18:00 Театр музичної комедії
«Схоже на щастя» (Одеса, Музкомедія)
На що насправді схоже щастя? У дитинстві воно здається простим — обійми, сміх, відчуття, що тебе чекають. У дорослому віці відповідь змінюється: комусь потрібні стабільність і дім, комусь — свобода, комусь — людина поруч. Але є річ, з якою важко сперечатися незалежно від характеру й досвіду: самотність часто болить так, ніби відбирає ґрунт під ногами. Саме про це — тепла, іронічна й водночас трохи сумна комедія «Схоже на щастя», поставлена за п’єсою П’єра Пальмада та Крістофа Дютюрона «Втікачки».
У центрі сюжету — дві жінки, Марго і Клод, які зовсім не схожі одна на одну. Вони різні за віком, темпом життя, звичками й навіть способом дивитися на світ. Їх знайомство не схоже на «долю з першого погляду» — радше на випадковість, що стає поворотом. Обидві героїні тікають: від залежності, від відчуття приреченості, від ролі «зайвої», яку так легко нав’язує суспільство, коли здається, що ти вже «не потрібна». Їх зводить разом одне місце — і з цього моменту починається спільна подорож, у якій доведеться не лише рухатися дорогою, а й чесно дивитися всередину себе.
Ця історія смішить — але не «плоскими» жартами, а тонкими спостереженнями про те, як ми ховаємо вразливість за сарказмом, як боїмося попросити про підтримку і як часто робимо вигляд, що «все нормально». І разом із тим вистава ставить прості, але дуже живі питання: куди приведуть героїнь їхні втечі? чи розійдуться вони, щойно небезпека мине? чи може випадкова зустріч стати рятівною? і чи бувають випадковими довіра, ніжність та здатність прийняти іншу людину без умов?
Постановка має вагоме визнання: вистава була відзначена головною театральною премією країни «Київська пектораль», а Аду Роговцеву назвали кращою акторкою року за створений образ Клод. Це не просто «легка комедія на вечір» — вона залишає після себе думку й тихе післясмакове тепло, ніби хтось сказав важливе саме вчасно.
Режисеркою вистави є Катерина Степанкова — заслужений діяч мистецтв України, донька Ади Роговцевої. Її режисерський погляд тут дуже доречний: без зайвого пафосу, зате з увагою до нюансів — пауз, інтонацій, маленьких жестів, які в театрі інколи говорять гучніше за монолог.
У ролях:
-
Ада Роговцева — Герой України, народна артистка України
-
Світлана Орліченко — заслужена артистка України
Постановча команда:
-
Режисер-постановник — К. Степанкова
-
Художник-постановник — Т. Ткаченко
-
Художник по костюмах — С. Нікітчина
-
Хореограф-постановник — О. Скляренко
-
Композитор — А. Шусть
-
Продюсер — Р. Костін
-
Помічник режисера — Б. Жданов
Вистава йде у двох діях, українською мовою.
Якщо коротко описати настрій — це спектакль про те, що інколи щастя не виглядає як феєрверк. Інколи воно більше схоже на дорогу: з незручними розмовами, несподіваними зупинками, сміхом «крізь сльози» і моментом, коли раптом розумієш — поруч є людина, з якою вже не так страшно. І, можливо, саме це й схоже на щастя.
