спектакль Я, «побєда» і Берлін Одеса 2026-04-01 18:00 Театр музичної комедії
«Я, “Побєда” і Берлін» (Одеса, Музкомедія)
Національний театр імені Марії Заньковецької
Це вистава з настроєм теплої дружньої байки — ніби ви зустрілися зі старим приятелем, а він, усміхаючись, бере гітару й починає згадувати свої пригоди так, що хочеться і сміятися, і підспівувати. Тут багато музики, впізнаваних інтонацій і тієї легкої самоіронії, яка вміє одночасно розважити й дуже по-людськи торкнутися.
За формою це справжнє роуд-муві на сцені — історія про дорогу, випадкові знайомства, дивні «квести» та моменти, коли ти сам не віриш, що це взагалі відбувається з тобою. І все це — з яскравою пам’яттю про буремні 90-ті: светри з написом BOYS, лаковані «коки», нервові черги на кордоні, перші несміливі спроби «побачити Європу» й відчуття, що десь там починається інший світ — той самий «дикий» Захід, про який тоді мріяли й сперечалися на кухнях.
Головний герой — звичайний хлопець з авантюрною жилкою — погоджується на ризиковану пропозицію: махнути до Берліна, щоб за добрі (і дуже спокусливі) гроші “штовхнути” антикварну машину. А ще — везе на її «борту» дивний товар: дітей-манекенів. Звучить як дурнувата витівка? Саме так! Бо ця історія і є про молодість, коли в голові багато вітру, а в серці — азарт, і ти здатен на такі забіги, за які потім або соромно, або смішно, або й те, й інше одночасно.
Та головна зірка цієї пригоди — не герой і навіть не Берлін. Головна героїня — “Побєда”. І вона абсолютно не з тих, хто дає гарантії. Вона може упертися, заглухнути, «образитися» і перетворити будь-який план на серію кумедних тупикових ситуацій. Ще й стартує ця епопея з міста, яке у повісті Кузьма ніжно назвав Новоєврейськ (його літературний привіт Новояворівську). Одне слово — якщо ви любите історії, де дорога сама підкидає сюрпризи, тут їх буде з запасом.
Упродовж подорожі герой раз по раз потрапляє у ситуації, в яких легко впізнати те життя «на межі»: коли все вирішується імпровізацією, коли з ранку ти впевнений, що точно виїдеш, а ввечері вже не впевнений навіть, чи заводиться двигун. Але саме в цьому — драйв і смак. Бо під усім хуліганством і веселою дурістю ховається дуже жива річ: бажання вирватися за рамки, провернути щось неможливе й довести (собі й світу), що ти можеш.
Невеличкий спойлер, який нічого не зіпсує: “Побєда” таки рушить. І тоді вистава остаточно перетворюється на музичний вибух — разом з акторами-музикантами ви вриваєтеся в запальний, іронічний, щемкий і дуже впізнаваний світ Скрябіна. Тут не про “ідеальну біографію”, а про енергію часу, про гумор, який рятує, і про пісні, що вміють звучати так, ніби написані про нас — навіть якщо минуло вже чимало років.
Це історія, яку добре дивитися і компанією, і наодинці: хтось впіймає ностальгію за 90-ми, хтось — кайф від живої музики, а хтось просто відпочине, бо сміх і впізнавання тут працюють як терапія. Якщо коротко: буде весело, буде трішки сумно, буде дуже по-справжньому.
Автор тексту і пісень: Кузьма Скрябін
Режисерка та інсценівка: Вероніка Літкевич
