спектакль Параджанов. Балкон дитинства Одеса 2025-01-01 19:30 Театр Юного Глядача
«Параджанов. Балкон дитинства» в Одесі: простір, де народжується натхнення
Є миті, коли дитинство раптово повертається — у звуках старого грамофона, у запаху пісочного печива, в погляді, що довго затримується на тінях. Саме таким поверненням стає вистава Одеського театру юного глядача — «Параджанов. Балкон дитинства». Це не просто театральна розповідь. Це обережне занурення у світ, де починалося все: мрії, образи, музика, страхи й прозріння, що згодом проросли в неповторну кіномову Сергія Параджанова.
Вистава присвячена раннім рокам одного з найвизначніших митців ХХ століття, чия постать давно перетворилася на культурний міф. Та перш ніж стати Параджановим, якого знає весь світ, він був просто Сергійком — хлопчиком із великою уявою, що жив у старому тбіліському будинку, слухав легенди, які шепоче вітер, і збирав скарби з уламків світла, слів і звуків.
Це Тбілісі — не на листівці, а в пам’яті: строкатий, наповнений піснями, сміхом, гучними родинними застіллями й тихими моментами самотності. Тут поруч живуть вуличні музиканти й суворі бабусі, солодкий виноград і запах ладану, фантазії й побут. Саме в такому місті формується здатність бачити більше — поза кадром, поза формою.
«Балкон дитинства» — не лінійна біографія. Це театр пам’яті. Театр запахів, звуків і доторків. Тут кожна сцена — як відкритий альбом з фотографіями, яких не існує. Лише спогади, які оживають, щойно звучить перша нота або перше слово. Тут можна почути, як мовчать стіни. Як грає тінь. Як крізь віконну шибку пробивається майбутнє.
Це вистава-ініціація. Шлях героя, який повертається до самого початку, щоб згадати, хто він є. Дитинство у виставі — не безтурботна мить, а простір формування — перших страхів, перших захоплень, болючих зіткнень із реальністю й безцінних одкровень. Тут народжується образність, яка згодом стане символічною мовою фільмів «Тіні забутих предків», «Колір граната», «Ашик-Керіб»...
На сцені оживають не факти, а відчуття. Глядач ніби сам опиняється поруч із хлопчиком, що стоїть на старому балконі й уважно дивиться на світ: на небо, що тріщить від літньої спеки, на старого двірника, що розповідає історії про минуле, на матір, яка співає, не підозрюючи, що ці звуки назавжди збережуться в пам’яті.
Одеський ТЮГ створює атмосферу тонку, дихаючу, сповнену ніжної іронії, тепла і легкого суму. Вистава звертається до дорослого глядача так само, як і до юного — але з різними акцентами. Для когось це буде історія про великого митця, для когось — нагадування про власну балконну точку відліку, про той момент, коли ти вперше побачив світ не як фон, а як мову.
Запрошуємо піднятися на «Балкон дитинства» — не лише Параджанова, а кожного з нас. Побути там, де починається світло. Де ще можливо мріяти без страху. І де кожна уява — уже маленький шедевр.
